он всё про своё

set phr. ce qui ne cuit pour vous, laissez-le brûler

см. свой

1) ( чья-л собственность) one's own

2) (причитающееся, приходящееся на долю кого-л) one's share

3) ( собственное мнение) one's opinion / ground; (предпочтение, требование) one's way

4) ( привычное занятие) one's customary business; one's usual ways

5) (собственные проблемы, заботы, интересы) one's own concerns / problems

••

КТО ПРО ЧТО, А ВШИВЫЙ ПРО БАНЮ разг.

и печься о ком о чём (заботиться) пеклуватися ким, чим и про кого, про що (реже коло кого, коло чого), опікуватися ким, чим, падкати(ся), падкувати за ким, за чим, (стараться, ревновать) дбати за (про) кого, за (про) що, (беспокоиться) журитися ким, чим и коло кого, коло чого. Он -чётся о своём семействе, о своих детях - він пеклується своєю родиною, своїми дітьми и про свою родину, про своїх дітей, він опікується своєю родиною, своїми дітьми. -чься об общественной безопасности - дбати за (про) громадську безпечність. [Не журіться життям вашим, що вам їсти або пити; ані тілом вашим, чим зодягтися. Не журіться про завтра: бо завтра журитиметься само про своє (Єв., Куліш- Пулюй)].

и Нужда

1) потреба, (изредка, ц.-слав.) нужда, (потребность) потребина, (редко) потріб (-си), треба; срв. Надобность. [Вже яка потреба, - ні до кого не йду, - вона зарятує (Г. Барв.). Надумались збирати гроші про таку народню нужду (Куліш)]. -да в чём - потреба чого или в чому, на що, нужда в чому; срв. Потребность. Иметь -ду в чём - мати потребу (нужду) в чому, потребувати чого; срв. Нуждаться 1. А тебе какая -да до этого дела? - а тобі яке діло до цієї справи? а тобі що до цього (до того)?, (фам.) а тобі до цього якого батька горе? -да в ком - потреба в кому, на кого. Ему -да в нём - йому він потрібний (потрібен), він має діло (справу, зап. інтерес) до його. -да к кому, до кого - діло (справа, зап. інтерес) до кого. [Є в мене діло до вас (Київ)] Какая мне -да до тебя? - яке мені діло (яка мені нужда) до тебе? [Яка мені нужда до тебе? (Квітка)]. Мне до них -ды мало - мені про них (їх) малий клопіт (байдуже). Не твоя -да, не заботься - не твій клопіт, не турбуйся. Что нужды? - яка потреба?, (какой смысл?) яка рація?, (зачем?), нащо? навіщо?, (пустое!) дарма! Велика -да! - велика вага! овва! велике діло опеньки!, (пустое!) дарма. Что за -да (Какая -да) знать это? - яка потреба (нащо треба) знати це? Нет нужды говорить об этом - нема потреби говорити про це. Нет нужды (кому до чего) - байдуже (байдужки, байдужечки) (кому про (за) що), дарма (кому), (и горя жало) мале горе (кому), ні гадки (гадки мало) кому про (за) що, і гадки не має хто про (за) що, (шутл.) і за вухом не свербить кому. [Недоля жартує над старою головою, а йому байдуже (Шевч.) Дитина кричить, як не розірветься, а їй і байдуже (Сл. Ум.). «Байдуже!» - сказала: «не журись, коханий!» (Дніпр. Ч.). А мені про те й байдужечки (Кролевеч.). Хай світ завалиться, - дарма мені! (Грінч.). «Піду, тільки нехай об осени!» - «Дарма, й підождемо» (Квітка)]. Тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) - тобі, бачиться, й за вухом не свербить (перекл. М. Рильськ.). Нужды нет, что - дарма що. [Дарма що старий, аби багатий Приказка)]. Без видимой -ды - без видимої (явної, очевидної) потреби. В случае -ды, при -де - в потребі, під нужду; см. ещё Надобность (В случае -сти). [Що-ж, і горщик річ непогана в потребі (Рада). Ви постерегли що і під нужду, як вашої запобігав він ласки (Куліш)]. Крайняя (неотложная) -да в чём - велика (конечна, пильна) потреба в чому й чого; скрута на що. Я имею крайнюю -ду в деньгах - мені аж надто (конче, до скруту) треба грошей, мені аж надто (конче, до скруту) треба (потрібно) мати гроші. Я имею крайнюю -ду видеть его - см. Крайний 3. По -де от -ды - з потреби, через потребу. По крайней (неотложной) -де - з великої (конечної) потреби, через велику (конечну, пильну) потребу. Испытывать -ду в чём - зазнавати не достачі, (нужди) в чому, (нуждаться) потребувати чого, нуждатися чим. [Роздавати хліб не тільки своїм підданцям, а й иншим, хто його потребував (Ор. Левиц.). Злидар Максим поліном дров нуждавсь (Боров.)]. Он не испытывает -ды ни в чём - він не знає нужди ні в чому, він нічим не нуждається, йому нічого не бракує. -ды - потреби (-треб), нужди (р. нужд), (редко) потребини (-бин). [Устами письменників народ говорить про своє життя і потреби (Н. Громада). Се не може перешкодити нам писати про свої потреби (Грінч.). Нужди у всякого є: кому хліба, кому до хліба (Кониськ.). Оплачували податки, мита і инші рядові потребини (Куліш)]. Повседневные, текущие -ды - повсякденні (щоденні), поточні потреби, (фам.) потрібка. На все -ды не запасёшься - на всі потрібки не наста(р)чишся; і не треба, і те треба, і тому требові кінця немає (Приказка). Отправлять свои -ды - відбувати свої (природні) потреби. Удовлетворение нужд - задовол(ьн)ювання (заспокоювання), оконч. задовол(ьн)ення (заспокоєння) потреб. Большая, малая -да (естественная надобность) - велика, мала потреба, велике, мале діло. [Треба на часиночку спинитися, за малим ділом (Звин.)];

2) (недостаток) нужда, нестаток (-тку) и (чаще мн.) нестатки (-ків), (реже) недостаток и (чаще мн.) недостатки, недостача и недостачі (-тач), (нищета) злидні (-нів), убозтво, (реже) убожество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту, м. р.) и скрута (-ти, ж. р.). [Нужда закон зміняє (Приказка). Гнала козаків нужда і жадоба волі на Низ (земли войска запорожского) (Куліш). Поки був живий батько, ми нужди й не знали (Мирний). Він, як і всі, з хатин убогих, повитих мороком нужди (Сосюра). І голодом не раз намлівся і всякої нужди натерпівся (Свидн.). Прийшов нестаток, забрав і остаток (Приказка). Нестатки ймуть (-да одолевает) (М. Вовч.). А чи відаєш ти, що то недостатки, ти, що зросла в розкошах? (Коцюб.). Зістарена тяжкою працею та недостатками жінка (Грінч.). Її врода красна, змарніє у злиднях та недостачах (Мирний). Я побоялася злиднів, звичайного матеріяльного вбожества (Л. Укр.)]. -да всему научит - нужда (біда) всього навчить, нестатки (злидні) всього навчать, нужда-мука - добра наука (Приказка). По -де - через нужду (нестатки, злидні, убозство). Жить в -де, терпеть -ду - жити в нужді (в не(до)статках, в злиднях, в убозтві, при злиднях, при вбозтві, серед злиднів, серед нужди), жити вбого (нужденно, злиденно, скрутно), терпіти нужду (злидні), (бедствовать) (дуже) бідувати, злиднювати. [Вони живуть скрутно (Звин.)]. Жить без -ды - жити без нужди (без недостатків, несутужно, безнуждно, невбого). Денег наживёшь, без -ды проживёшь - грошей здобудеш, життя-вік перебудеш (или біду перебудеш). Крайняя -да - як-найбільша (крайня, остання) нужда, злидні злиденн, останні (великі) злидні, велике вбозтво. Быть, нах(о)диться в крайней -де - бути в як-найбільшій (крайній) нужді, терпіти як-найбільшу (крайню) нужду, жити у великих злиднях (недостатках, у великому вбозтві), сильно бідувати. Испытывать, испытать -ду - зазнавати, зазнати нужди (недостатків, злиднів, убозтва), (бедствовать) бідувати. [Змалечку зазнав нужди та бідування (Васильч.)]. Про -ду закон не писан - як нема нічого, то й закон ні до чого; на порожню кешеню й закон не важить. Он близок к -де - йому недалеко до злиднів. -да скачет, -да плачет, -да песенки поёт - злидні навчать співати й скакати. -да горемычная - злидні злиденні, (голь перекатная) голота нещадима. -да -птица - пугач (-ча). -да-хлеб - голодний хліб;

3) нужда, (затруднительное положение) скрут (-ту, м. р.) и скрута (-ти, ж. р.), скрутне становище, (стеснённое положение) сутуга, (реже притуга), сутужне становище, тіснота, (бедствие) біда, лихо, халепа, (горе) горе. Быть, находиться в -де - бути в нужді, бути в скрутному становищі, бути в скруті (в тісноті, в біді, в притузі), зазнавати (сов. зазнати) халепи. [Хіба ви ніколи не читали, що вчинив Давид, коли був у нужді і зголоднів? (Морач.)]. Кто в море не бывал, тот -ды не знал - хто на морі не і бував, той лиха не зазнав;

4) (неволя) неволя, (принуждение) сила, примус, мус (-су), принука. -дою - а) (поневоле) зневолі, мимоволі, несамохіть; б) (принудительно) силою, примусово, примусом; в) (по принуждению) з примусу, з мусу, з принуки, неволею.

* * *

диал. н`ужа

1) ( бедность) нужда́; ( недостаток) неста́ток, -тку, неста́тки, -ків; ( нищета) зли́дні, -нів

2) ( потребность) потре́ба, нужда́

1) кем, чем и что - нехтувати ким, чим и кого, що, занехаювати, нехаяти, занедбувати и занедбовувати кого, що, не зважати на кого, на що, не дбати про кого, про що; (растрачивать) гайнувати що; срв. Пренебрегать. -бречь нужными людьми - нехтувати потрібними людьми. -бречь делом - нехтувати справою (справу), занехаювати (занедбувати) справу, не дбати про справу. -бречь своей внешностью - не дбати про свій зовнішній вигляд (про свою зовнішність);

2) о ком, о чём - не дбати про кого, про що, нехтувати ким, чим и кого, що. -бречь о своей собственной жизни - не дбати про своє власне життя, нехтувати своїм власним життям (своє власне життя). Небрегомый, стар. - нехтуваний, занехаюваний, нехаяний. -чься - нехтуватися, занехаюватися, занедбуватися, бути нехтуваним, занехаюваним, занедбуваним.

* * *

1) (обозначение, отмечание чего) визначання, визначування, зазначання, зазначування, на[по]значання, на[по]значування, відзначання, відзначування, оконч. визначення, зазначення и зазначіння, на[по]значе[і]ння, відзначе[і]ння чого;

2) (определение чего кому, чему, для кого, для чего, на что) призначання, призначування, визначання; визначування, приділяння чого кому, чому, (за-)для кого, (за-)для чого, на що; (оконч. и результат действия) призначення и призначіння, визначення, приділення и придіління, приділ (-лу). [Кожна година в нього мала своє призначення (Коцюб.)]. -ние награды - призначання (призначення) нагороди. -ние наказания - визначання (визначення), призначання (призначення) кари. -ние срока - призначання (призначення), визначання (визначення) терміну (строку, речінця). -ние цены - визначання (визначення) ціни. Дать -ние чему - призначити (приділити) що куди, до чого, на що, дати призначення (приділ) чому. Дать совсем другое -ние чему - дати зовсім инше призначення чому, призначити що на зовсім инше. [Дав зовсім инше призначення тому закладові (Ор. Левиц.)]. Доставить письмо по -нию - приставити (віддати, принести, привезти) листа, кому (куди) призначено. Не доходит по -нию - не доходить, куди призначено (шутл. куди націлено). [Його увага, здається, не доходить, куди її націлено (Короленко)]. По месту -ния - до призначеного місця, куди призначено. Отправиться к месту своего -ния - поїхати (піти, вирядитися), куди призначено (до призначеного місця). Станция -ния - станція призначення;

3) (на должность, для исполн. обязанности) призначання, настановляння, настановлювання, наставляння кого ким, на кого, за кого, на яку посаду, приділяння кого за кого, (гал.) іменування кого ким, на яку посаду; (оконч. и результат действия) призначе[і]ння, (только оконч.) настановлення, настанова, наставлення, приділе[і]ння; (только куда, кому, к кому) надавання, оконч. надання кого куди, кому, до кого. [Почув про призначення його на голову комісії (Київ). Читаєш здебільшого (по газетах) у відділі нових призначень «Трупов, Дьяков…» (Н. Рада)]. -ние на вакантное место - призначання (призначення), настановляння (настановлення, настанова) на вільну посаду. Получить -ние - дістати (одержати) призначення, бути призначеним (настановленим). Состоялось -ние его на службу - його призначено (настановлено) на посаду;

4) (человека на земле) призначення. [Довідується про своє місце й призначення в житті (Грінч.). Задумався про те, яке призначення в людини (Крим.). Чоловіче, подумай про своє високе призначення (Наш)].

* * *

1) ( действие) призна́чення, (неоконч.) призна́чання; ви́значення, (неоконч.) визнача́ння; призна́чення, (неоконч.) признача́ння; наставляння

2) (распоряжение, постановление; основная функция чего-л., цель) призна́чення

клопіт (-поту), (реже ж. р.) клопота (-ти), (ум.) клопоточка; (старание) дбання, клопотання, (попечение) пі[е]клування про кого, про що, за кого, за що, (беспокойство) турбота, турбування, (диал.) турба (Шевч.), (печалование) побивання, журба про (за) кого, про (за) що и за ким, за чим. [День і ніч клопочуся про своє тіло, а про душу клопіт хіба раз на тиждень буває, як у неділю до церкви підеш (Грінч.). Троє дітей покинула, а четверте в сповиточку та на мою клопоточку (Чуб.). Дбання про добробут дітей (Наш). Сім'я велика, клопотання багато: за всіх думати треба. Зсушило мене турбування про діти. Душа моя втомилась побиванням (Куліш). Ой, є в мене, мати, три журби у хаті: одна журба - дитина малая (Пісня)]. Причинять, причинить -ты кому - клопотати, заклопотати кого (чиюсь голову). Он причиняет мне много -бот - він завдає мені багато клопоту; мені дуже клопітно з ним. Иметь много -бот - мати клопоту (турбот) багато. Взять на себя -ту о чём - взяти (перейняти) на себе клопіт про що. Поручаю вам -ты по воспитанию моего сына - доручаю вам піклуватися про виховання мого сина. Не имеющий -бот - безклопітний; безтурботний. [То чоловік безклопітний; йому нема про кого дбати]. Отсутствие -бот - безклопіття. - [Несподівана розкіш, безклопіття і спокій заколихали її, як малу дитину (Н.-Лев.)]. Не знать -бот - не мати клопоту, і гадки не мати. [Як була я молодою - і гадки не мала: по садочку походжала, квітчалась, пишалась (Шевч.)]. Окружать, окружить -тами кого - піклуватися, попіклуватися, дбати, подбати про кого, за кого; повивати, повити піклуванням кого (Грінч.). Окружённый -тами - повитий піклуванням. Оставленный без -бот - занедбаний, необмислений, неприкоханий, непорятований. [Став тихий та плохий, як сирітська дитина непорятована (М. Вовч.)]. Это уж моя -та - це вже мій клопіт, в тім уже моя голова (Франко). Не твоя -та - не твій клопіт, не твоя голова в тім (Франко).

* * *

1) (беспокойство о чём-л.) турбо́та; (попечение о ком-л.) клопота́ння; ( хлопоты) кло́піт, -поту, кло́поти, -тів; (печаль, кручина) журба

2) (внимание к потребностям, нуждам кого-л.) піклува́ння, дба́ння и дбання́

1. прил.

бай

2. в знач. сущ. м богатый

бай

3. прил.

роскошный

ҡупшы, күркәм, матур, гүзәл

4. прил.

великолепный

бик шәп (матур), бай

5. прил.

обильный

мул, бай

бажання, хотіння, хіть (р. хоти, часто диал. хіті), воля, (сильное) жадання, жадоба, прагнення; (капризное) забаг (р. -гу), забаганка, (гал.) бага, схотінка. По собственному (по доброму) -нию - своєю волею, по своїй волі, з власної волі, охотою, самохіть. Исполнять чьё-л. -ние - чинити чию волю. Исполнить -ние - вволити (вчинити) волю. По желанию кого - на бажання чиє, на волю. [На бажання слухачів = по желанию слушателей]. Предоставлять, предоставить чьему-либо желанию - на волю кому давати, дати (віддати). Против -ния - проти волі, через силу, неволею. [Чи по волі, чи проти волі. Волею чи неволею - а це зробиш]. Ваше -ние для меня закон - ваша воля (ваше бажання) для мене закон (для мене свята). Желанный -

1) бажаний;

2) сущ. - бажаний, жаданий, пожаданий, бажана, жадана, пожадана, жаданка. [Невістка жаданка].

* * *

1) бажа́ння; хоті́ння, хіть, род. п. хо́ті, жада́ння, жадо́ба

2) жада́ння, бажа́ння

знання, знаття чого, (ведание) відання чого, (сведение о чём) відомість про що; (умение) знаття, вміння. [І жадібно знання вона пила (Грінч.). Все знаття земнеє не мало сили відповіди дати (Самійл.). З них (літописів) черпали люди відомості про своє минуле (Єфр.)]. Все отрасли человеческого -ния - усі парості людського знання. Иметь обширные - ния по истории - мати широке знання (широкі знання) з історії. -ние языков, дела - знання мов, справи.

* * *

мить (-ти, ж. р.), момент, (народн.) мент (-ту), (не только секунда, минута) хвилина, хвилька, мінута; срв. Миг 1 и Момент. [Життя - то мить одна, і смерть є також тільки мить (Грінч.). Хай я умру! бо смерть - одна хвилина (Грінч.)]. В одно -ние - в одну мить, в один мент, одним ментом, миттю, умить, умент, в мінуті, як стій; срв. Мгновенно. [Сполохались пташки і в одну мить ущухли (Коцюб.). В один мент одно за одним переміняється (Г. Барв.). Одним ментом замішу й спечу (Сл. Ум.). Галя миттю кинулась, знайшла кожух і вдягла брата (Грінч.). «Ніколи мені!» - Наталка щезла вмить (Гр. Григор.). І в мінуті той іщезнув в морі під водою (Рудан.). Як стій відламав від стола одну ногу (Франко)]. В несколько -ний - в (за) (де)кілька моментів, ментів. [Уся ця подія скоїлася в декілька ментів (Крим.)]. В то, в это -ние - на (в) ту, цю мить, тієї, цієї мити, ту, цю мить, на (в) той, цей мент, на (в) ту, цю хвилину. [Забув на ту мить про все (Грінч.). В той мент, як Гафійка нагнулась (Коцюб.)]. В то же -ние - (в) ту-ж мить, в ту саму мить, тієї-ж (тієї самої) мити, в той-же (в той самий) мент, тієї-ж (тієї самої) хвилини, в мінуті. [Впав і ту-ж мить захріп (Грінч.). Тієї-ж мити він помітив, що… (Грінч.)]. Во -ние ока - як оком змигнути, як «га» сказати, (шутл.) за одним махом-пахом. [Наумиха, як оком змигнути, схопила граматку та вкинула її у піч (Коцюб.)]. Каждое -ние - кожну мить, кожної мити, що-мити, що-мить. [Зрада надо мною що-мить в'ється, б'ється (Вороний)]. На (одно) -ние - на (одну) мить, на (один) мент, на мінуту, на-млі-ока. [Він на мить справді забуває, де він (Крим.). Блискавка, що на мент осіяла (мене) (Крим.). На мінуту чорне небо запалахкотіло і погасло (Рудан.). Иноді вона (пітьма) немов підноситься на-млі-ока і ми бачимо проблиски великих рухів (Павлик)]. Ни на одно -ние не - і на одну мить не, і на один мент не. [І на одну мить не забуваю про своє лихо (М. Грінч.)].

* * *

1) что, кого (гнаться, по следам, пускаться в погоню, стараться достигнуть изв. цели) - гнатися (женуся) и гнати, гонитися, ганяти, -ся, вганяти, -ся за чим, за ким, (о к.-л. цели ещё) переслідувати що (якусь мету). [Поліція ганяється за Миколою (Грінч.). Козаки вганяють за недобитками (Куліш)]. -вать неприятеля, зверя - гнатися за ворогом, за звіром. -вать цель - вганяти за метою (Грінч.), переслідувати мету, (добиваться) домагатися мети, намагатися до мети, іти до мети, змагатися до мети. Все эти мероприятия -ют одну цель - усі ці заходи мають одну мету, змагаються до однієї мети. -вать по пятам кого - гнатися по п'ятах за ким, бігти свіжими слідами за ким;

2) кого, что (гнать, гнести) - переслідувати, напастувати кого, що, гонити кого, (притеснять) гнобити, утискати кого. [Я-ж переслідував тебе завзято (упорно) (Куліш). Ірод переслідував дуже християн (Гн.). Левко і розказав, як Тимоха гонив його (Кв.)]. -вать судебным порядком - переслідувати судом. -вать взяточничество - переслідувати хабарництво. -вать кого неотступно (навязчиво) - просвітку не давати кому. [А тепер їй Микита просвітку не дає, переймає та нагадує старе цілування (Грінч.)]. Упорно -вать кого-нб. (наседать) - напосідати(ся) на кого. Меня -дует мысль - гадка (думка) муляє мене. Начальник -дует меня - начальник напосідає (-ться) на мене.

* * *

1) переслі́дувати (кого-що); (гнать, подвергать гонениям) гна́ти (кого-що), ( гнаться) гна́тися (за ким-чим); ( притеснять) гноби́ти (кого-що)

2) ( не оставлять в покое) не дава́ти спо́кою и споко́ю (кому-чому); ( удручать) гніти́ти, пригні́чувати и пригніта́ти (кого-що); ( мучить) му́чити (кого-що); ( докучать) докуча́ти, надокуча́ти (кому-чому)

3) ( иметь в виду) ма́ти на меті́ (що); ( добиваться) дба́ти (про що)

взавтрішній, завтрішній. -ний день - (в)завтрішній день, (в)завтра; срвн. Завтра. [Не журіться-ж про завтра, бо завтра само про своє журитиметься (Єв. Мт.)].

1) недбало, недбайливо; (невнимательно) неуважно; (равнодушно) байдуже, байдужно; (пренебрежительно) зневажливо. [Штольні були оцямровані досить недбало (Франко). Громадські закони встановлено недбало (Л. Укр.). Сторінка паперу, недбало пописаного (Крим.). Красо України, Поділля! - розкинулось мило, недбало (Л. Укр.). Недбало відповів (Грінч.). Недбало підспівував (Черкас.). Спокійно та недбало пішов із світлиці (Грінч.). Привіталася байдужно й недбайливо (Н.-Лев.). Говорила про своє скорочення недбайливо (В. Підм.). Працює хлопець неуважно (Загірня)]. Он -но относится к своим обязанностям - він недбало (недбайливо, неуважно) ставиться до своїх обов'язків;

2) (в сложении) недбало-, недбайливо-; неуважно-; зневажливо-.

* * *

нрч. невідчепно, невідв'язно, невідклично, невідзивно, настирливо, настирно. [Хоч сам мовчить, але своїм тоном невідчепно пригадує читачеві про своє авторське «я» (Крим.). Гадка почала неодв'язно муляти хлопчака (Крим.). Риму замість асонансу родить невідклично (Кулик)].

* * *

I. почерпати (деякий час, скільки разів).

II. почерпнуть

1) черпати, зачерпнути, учерпнути (води і т. п.); (переносно) черпати що, почерпнути, зачерпнути, вичерпнути що, брати, взяти що, засягти и засягнути чого з чого, звідки. [В старовину дуже у нас любили літописи і з них черпали люди відомості про своє минуле (Єфр.). Славний прозою Квітка вичерпнув свої оповідання з народніх уст (Куліш). Мусіли наші предки багато у свою душу од давніх часів зачерпнути (Куліш). У їх завсігди можна засягти братерської помочи (Грінч.)]. Почерпнутый - почерпнутий, почерпнений, зачерпнутий, зачерпнений, вичерпаний, засягнений. [Тут я й джерела історичні вказую, з котрих моя повість вичерпана (Куліш)]. Этот слух -нут из ненадёжных источников - цю чутку взято (ця чутка взята) з непевних джерел.

* * *

1) ( набирать) черпа́ти, черпну́ти, заче́рпувати, зачерпну́ти

2) перен. черпа́ти и почерпа́ти, почерпну́ти

X дошёл до Y-a своим умом X worked (figured) it (Y) out himself (by himself, for himself, on his own)

• ДОХОДИТЬ/ДОЙТИ СВОИМ <(СВОИМ) СОБСТВЕННЫМ> УМОМ до чего; СВОИМ УМОМ додуматься, догадаться и т.п. all coll

[VP (subj: human, more often pfv) or NPinstrum (Invar, adv)]

=====

⇒ to understand (figure out, guess etc) the sense or meaning of sth. independently, without assistance or guidance from anyone:

- X дошёл до Y-а своим умом≈ X worked (figured) it <Y> out himself <by himself, for himself, on his own>;

- X came to it (the conclusion, the solution etc) by himself < on his own>.

     ♦ "А в книжках этих каждый про своё брешет, поди разберись, где правда? Без книжек, своим умом дойти - самое дело..." (Максимов 2). "All those people who write books keep telling us different things - so how are we to know what's right and what to believe? Best thing to do is to work things out for yourself without any of them books..." (2a).

     ♦ "Да где ж это видано, чтобы народ сам по себе собирался без всякого контроля со стороны руководства?" У Килина внутри всё остыло. "Так ведь, Сергей Никанорыч, ты же сам... вы ж сами говорили: стихийный митинг..." - "Стихией, товарищ Килин, нужно управлять!" - отчеканил Борисов. В трубке что-то щёлкнуло... [Килин] перевёл дыхание... Ведь всё так просто и понятно. Мог и сам своим умом догадаться: стихией нужно управлять (Войнович 2). "Who ever heard of people assembling all by themselves, without any control on the part of the leadership?" Kilin went cold inside. "But listen, Sergei Nikanorich, I mean, you said so yourself - a spontaneous meeting..." "Spontaneity, Comrade Kilin, must be controlled!" rapped out Borisov. Something clicked in the receiver....[Kilin] took a deep breath....Of course, it's all so simple, so easy to understand. I could have figured it out myself. Spontaneity must be controlled (2a).

     ♦ "...Коли бога бесконечного нет, то и нет никакой добродетели, да и не надобно ее тогда вовсе..." - "Своим умом дошел?" - криво усмехнулся Иван. - "Вашим руководством-с" (Достоевский 2). "...If there's no infinite God, then there's no virtue either, and no need of it at all...." "Did you figure it out for yourself?" Ivan grinned crookedly. "With your guidance, sir" (2a).

     ♦ "В какой-нибудь из греческих книг ты прочёл об этом?" - "Нет, я своим умом дошел до этого" (Булгаков 9). "Did you read this in some Greek book?" "No, I came to it by myself" (9a).